ДО ІСТОРІЇ АВТОНОМІЇ УНІВЕРСИТЕТІВ

Автор(и)

  • І. І. Шеремет Кафедра соціології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна; к. 305, майдан Свободи, 4, м. Харків, 61022, Україна тел.: (057) 707 54 05; +38 050 661 94 63, Україна

DOI:

https://doi.org/10.18524/2304-1439.2018.1(30).145405

Ключові слова:

автономія, університет, самоорганізація.

Анотація

У статті аналізується науковий дискурс автономії університету. Зазначається, що поняття «академічна автономія» розглядається не тільки як символ університетської ідентичності, тісно пов’язаний з розумінням природи університету, його місця в суспільстві, а й як базовий індикатор розвитку загальноєвропейського освітянського та наукового простору, як інструмент практичного вирішення гнучкого управління академічними структурами. Зазначається, що перший  університет, який було засновано у Середньовіччі, виник як автономна інституція. Показано, що така форма організації наукового співтовариства продемонструвала свою перевагу, разом з тим така модель університету мала і свої вади. Автономія університетів Нового часу формувалась в епоху, коли створювались держави-нації. В основу формування університету було закладено ідеї німецьких філософів, які й розпочали теоретичний аналіз поняття «автономія». Аналізується доктрина сучасної університетської автономії, яка активно обговорюється вченими. Особливу увагу приділено аналізу характеристики поняття «автономія» в Законі України «Про вищу освіту». Розглянуто сучасні теоретичні підходи до сутності феномену університетської автономії, показано, що університетська автономія розглядається дослідниками у трьох площинах: академічній, політичній та фінансовій. Приведено основні класифікації автономії, дана їхня характеристика. Відрізняють академічну, процедурну та субстантивну автономію, сутність якої визначають через класифікацію цього феномену. Інші дослідники виділяють змістовну, процедурну та організаційно-структурну автономії. Виходячи зі світової практики діяльності вузів, виокремлюють ліберальну та центристську моделі університетської автономії. У залежності від характеру взаємовідносин з державою та особливостями фінансування виокремлюють ринкову, директивну та змішану моделі автономії університету.

Біографія автора

І. І. Шеремет, Кафедра соціології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна; к. 305, майдан Свободи, 4, м. Харків, 61022, Україна тел.: (057) 707 54 05; +38 050 661 94 63

К. філос. н., доцент, доцент кафедри соціології
Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.

Посилання

Hessen, Serhey. 1995. Osnovy pedahohyky: Vvedenye v prykladnuyu fylosofyyu. Moskva: Shkola-Pressa.

Derryda, Zhak. 2003. «Unyversytet hlazamy pytomtsev». Otechestvennye zapysky. № 6: 96–103.

Kollynz, Réndall. 2009. Chetyre sotsyolohycheskye tradytsyy. Moskva: Terrytoryya budushcheho.

Humboldt, Vilhelm, 2002. «Pro vnutrishnyu ta zovnishnyu orhanizatsiyu vyshchykh naukovykh zakladiv u Berlini». Ideya universytetu: Antolohiya. Uporyadnyky: M. Zubrytska, N. Babalyk, Z. Rybchynska. Vidpovidalnyy redaktor M. Zubrytska. Lviv: Litopys.

Abramov, R. 2010. «Akademycheskaya avtonomyya na sluzhbe yntellektualov». Sotsyolohycheskyy zhurnal. № 3: 107–128.

Yaspers, Karl. 2006. Ydeya unyversyteta. Perevod s nem. T. V. Tyahunovoy. Red. perevoda O. N. Shparaha. Pod obshch. red. M. A. Husakovskoho. 159 s. Mynsk: BHU (Universitas).

Zakon Ukrayiny «Pro osvitu» URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2145–19

##submission.downloads##

Опубліковано

2018-12-22

Номер

Розділ

СОЦІАЛЬНІ МЕХАНІЗМИ СУСПІЛЬСТВ, ЩО ТРАНСФОРМУЮТЬСЯ: ТЕОРІЯ І МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ