ДО ІСТОРІЇ АВТОНОМІЇ УНІВЕРСИТЕТІВ
DOI:
https://doi.org/10.18524/2304-1439.2018.1(30).145405Ключові слова:
автономія, університет, самоорганізація.Анотація
У статті аналізується науковий дискурс автономії університету. Зазначається, що поняття «академічна автономія» розглядається не тільки як символ університетської ідентичності, тісно пов’язаний з розумінням природи університету, його місця в суспільстві, а й як базовий індикатор розвитку загальноєвропейського освітянського та наукового простору, як інструмент практичного вирішення гнучкого управління академічними структурами. Зазначається, що перший університет, який було засновано у Середньовіччі, виник як автономна інституція. Показано, що така форма організації наукового співтовариства продемонструвала свою перевагу, разом з тим така модель університету мала і свої вади. Автономія університетів Нового часу формувалась в епоху, коли створювались держави-нації. В основу формування університету було закладено ідеї німецьких філософів, які й розпочали теоретичний аналіз поняття «автономія». Аналізується доктрина сучасної університетської автономії, яка активно обговорюється вченими. Особливу увагу приділено аналізу характеристики поняття «автономія» в Законі України «Про вищу освіту». Розглянуто сучасні теоретичні підходи до сутності феномену університетської автономії, показано, що університетська автономія розглядається дослідниками у трьох площинах: академічній, політичній та фінансовій. Приведено основні класифікації автономії, дана їхня характеристика. Відрізняють академічну, процедурну та субстантивну автономію, сутність якої визначають через класифікацію цього феномену. Інші дослідники виділяють змістовну, процедурну та організаційно-структурну автономії. Виходячи зі світової практики діяльності вузів, виокремлюють ліберальну та центристську моделі університетської автономії. У залежності від характеру взаємовідносин з державою та особливостями фінансування виокремлюють ринкову, директивну та змішану моделі автономії університету.
Посилання
Hessen, Serhey. 1995. Osnovy pedahohyky: Vvedenye v prykladnuyu fylosofyyu. Moskva: Shkola-Pressa.
Derryda, Zhak. 2003. «Unyversytet hlazamy pytomtsev». Otechestvennye zapysky. № 6: 96–103.
Kollynz, Réndall. 2009. Chetyre sotsyolohycheskye tradytsyy. Moskva: Terrytoryya budushcheho.
Humboldt, Vilhelm, 2002. «Pro vnutrishnyu ta zovnishnyu orhanizatsiyu vyshchykh naukovykh zakladiv u Berlini». Ideya universytetu: Antolohiya. Uporyadnyky: M. Zubrytska, N. Babalyk, Z. Rybchynska. Vidpovidalnyy redaktor M. Zubrytska. Lviv: Litopys.
Abramov, R. 2010. «Akademycheskaya avtonomyya na sluzhbe yntellektualov». Sotsyolohycheskyy zhurnal. № 3: 107–128.
Yaspers, Karl. 2006. Ydeya unyversyteta. Perevod s nem. T. V. Tyahunovoy. Red. perevoda O. N. Shparaha. Pod obshch. red. M. A. Husakovskoho. 159 s. Mynsk: BHU (Universitas).
Zakon Ukrayiny «Pro osvitu» URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2145–19
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2018 Вісник Одеського національного університету. Соціологія і політичні науки
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Правовласниками опублікованого матеріалу являються авторський колектив та засновник журналу на умовах, що визначаються видавничою угодою, що укладається між редакційною колегією та авторами публікацій. Ніяка частина опублікованого матеріалу не може бути відтворена без попереднього повідомлення та дозволу автора.
Публікація праць в Журналі здійснюється на некомерційній основі.
Після публікації автор має право опублікувати свою роботу в будь-якому іншому засобі масової інформації без дозволу редакції журналу, без посилання на журнал, але з повідомленням редакційної колегії журналу про публікацію своєї роботи в іншому засобі масової інформації.
Редакція має право віддати роботу автора на публікацію до іншого засобу масової інформації, але з дозволу автору.