Литовські та білоруські національні нарративи. «ретроспектива» Дж. Б. Віко
DOI:
https://doi.org/10.18524/2304-1439.2017.2(29).119952Ключові слова:
Дж. Б. Віко, національні нарративи, Литва, БілорусьАнотація
Національні нарративи є суб’єктивними, однобічними та конфліктними. Ця проблема була помічена європейськими мислителями з XIX ст. Італійський філософ Дж. Б. Віко не має прямого відношення до сучасної проблеми національних нарративів, а також до білоруських або литовських інтерпретацій історії. Однак він став одним з найбільш впливових мислителів сучасності, який мав великий вплив на гуманітарні науки ХХ ст. Віко сформулював три етапи еволюції народів: епоху богів, період героїв та час людей. Ті ж етапи, по суті, повторюються у структурі національних описів ХХ та навіть ХХI ст. Давні психічні парадигми не змінились протягом сотень років. Їх можна прослідкувати і в історичних інтерпретаціях у сучасних Білорусі та Литві. Особливо це видно в «період героїв». Ці дві національні історії протягом останніх десятиліть знаходяться у конфлікті, не в змозі поділити- ся героями спільного минулого, особливо XIII–XV ст., такими як Міндаугас, Гедімінас, Альгірдас та Вітаутас. Віко зробив висновок, що суб’єктивність є неминучою у нарративах, залишених людьми. Протиріччя інтерпретацій спільного минулого, створених білорусами та литовцями, є природнішими, аніж створення єдиного «істинного» бачення минулого.
Посилання
Anderson, B. Imagined Communities: Reflections on the Origin and Spread of Nationalism. London, New York: Verso, 2006.
Ankersmith, F. R. Narrative Logic: A Semantic Analysis of the Historian’s Language. Hague, 1983.
Berger, S. «History and National Identity: Why they should remain divorced.» History and Policy (2007), 66.
Berger, S., and Ch. Lorenz, eds. Nationalizing the Past. Historians as Nation Builders in Modern Europe. Palgrave, 2010.
Berlin, I. Vico and Herder. Two Studies in the History of Ideas. London, 1976.
Bloch, M. The Historian’s Craft. New York: Vintage Books, 1953.
Bull, M. Inventing Faleshood, Making Truth: Vico and Neapolitan Painting. Princeton: Princeton University Press, 2013.
Carretero, M., C. Lopez, M. F. Gonzбlez, and M. Rodrнguez-Moneo. «Students Historical Narratives and Concepts about the Nation.» In History Education and the Construction of National Identities, 154. IAP, 2012.
Iriye, A. «The Internationalization of History.» American Historical Review 94(1) (1996), 1–10.
Kamuntavičius, R. «Formation of the Grand Duchy of Lithuania according to Lithuanians and Belarusians,» in A Book of the Grand Duchy of Lithuania. Towards the Traditions of European Community. A Joint Publication of Scientists and Writers from Belarus, Lithuania and Poland, 28–45. Sejny, 2008.
Le Goff, J. History and Memory. Columbia University Press, 1992.
Nietzsche, F. The Gay Science. New York, 1974.
Renan, E. «Qu’est-ce qu’une nation?» Paper presented at the conference, Sorbonne, Paris, March 11, 1882.
Roshwald, A. The Endurance of Nationalism: Ancient Roots and Modern Dilemmas. Cambridge: Cambridge University Press, 2006.
Upton, A. F. «History and National Identity: Some Finish Examples» in National History and Identity: Approaches to the Writing of National History in the North-East Baltic Region. Nineteenth and Twentieth Centuries. Helsinki, 1999.
Vico, G. B. New Science. Penguin Classics, 2001.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2017 Вісник Одеського національного університету. Соціологія і політичні науки
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Правовласниками опублікованого матеріалу являються авторський колектив та засновник журналу на умовах, що визначаються видавничою угодою, що укладається між редакційною колегією та авторами публікацій. Ніяка частина опублікованого матеріалу не може бути відтворена без попереднього повідомлення та дозволу автора.
Публікація праць в Журналі здійснюється на некомерційній основі.
Після публікації автор має право опублікувати свою роботу в будь-якому іншому засобі масової інформації без дозволу редакції журналу, без посилання на журнал, але з повідомленням редакційної колегії журналу про публікацію своєї роботи в іншому засобі масової інформації.
Редакція має право віддати роботу автора на публікацію до іншого засобу масової інформації, але з дозволу автору.
