НОВА ТЕОРІЯ ТРАДИЦІЙНИХ ТА СОЦІАЛЬНИХ МЕДІАПРАКТИК: МОЖЛИВОСТІ ТА ОБМЕЖЕННЯ В СУЧАСНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ
DOI:
https://doi.org/10.18524/2304-1439.2017.1(28).119966Ключові слова:
комунікативні практики, слабкі соціальні зв'язки, соціальні медіа, фактична комунікація, «втеча до комунікації»Анотація
В роботі розглядається нове теоретичне розуміння комунікативної та медіапрактики як фонової соціальної практики, не рефлексивних повсякденних процедур, як шляхів споживання засобів масової інформації та участі в них, а також як конструкторів приватної та публічної сфери. Такий теоретичний підхід дозволяє розкрити амбівалентні комунікативні та соціальні зрушення, викликані глобалізацією та кризовими процесами в сучасній Україні. Двозначність ролі соціальних мереж у сучасному українському контексті полягає в наступному: з одного боку, вони можуть розглядатися як творці нового комунікативного середовища, нової соціальності, яка сприяє виявленню особистої та національної автентичності, а з іншого — вони перетворюються на соціальне поле інформаційних воєн, політичних ігор та реалізацію економічних інтересів великих інтернет-корпорацій. Таким чином, на соціальному мікро- та макрорівні можна виявити такі невідповідні наслідки: 1) хибна адаптивна стратегія подолання соціального атомізму та особистої ізоляції віртуальними комунікативними практиками: комунікації в соціальних мережах створюють нові типи соціальних зв'язків: «слабкі соціальні зв'язки», оскільки вони не сприяють створенню довгих особистих відносин, для яких сучасна людина не має часу й емоційної енергії; 2) ескапістська модель «польоту до комунікації» за допомогою практик телевізійних медіа, інтернет-комунікацій та мобільних телефонів; 3) поява «фатичних» зв'язків, що підтримують соціальні зв'язки та взаємодії без передачі інформації, але лише як спосіб соціальної підтримки та приєднання; 4) приховування або трансформація самоідентифікації шляхом самовизначення зі «значущою» особистістю в ситуаціях особистісних та соціальних криз через засоби інтернет-комунікації; 5) процеси «речовизації» засобів масової інформації та «медіатизація» речей; 6) постійно «підтримуваний зв'язок» за допомогою нових комунікативних практик також надає сучасній нарцисичній людині можливість уникнути близьких емоційних контактів і, тим часом, задовольнити потребу постійної демонстрації самосвідомості та безперервного пошуку любові з боку інших.
Посилання
Reckwitz, A. Toward a Theory of Social Practices. A Development in Cultural Theorizing. European Journal of Social Theory. N. 5(2), (2002): 243–263.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2017 Вісник Одеського національного університету. Соціологія і політичні науки
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Правовласниками опублікованого матеріалу являються авторський колектив та засновник журналу на умовах, що визначаються видавничою угодою, що укладається між редакційною колегією та авторами публікацій. Ніяка частина опублікованого матеріалу не може бути відтворена без попереднього повідомлення та дозволу автора.
Публікація праць в Журналі здійснюється на некомерційній основі.
Після публікації автор має право опублікувати свою роботу в будь-якому іншому засобі масової інформації без дозволу редакції журналу, без посилання на журнал, але з повідомленням редакційної колегії журналу про публікацію своєї роботи в іншому засобі масової інформації.
Редакція має право віддати роботу автора на публікацію до іншого засобу масової інформації, але з дозволу автору.