DOI: https://doi.org/10.18524/2304-1439.2019.32.173854

ОСОБИСТІСТЬ У ДОБУ ПОСТМОДЕРНIЗМУ

И. В. Ярковая

Анотація


Стаття присвячена аналізу впливу тенденцій «постмодерну» на формування і політичну соціалізацію особистості. Автор, покладаючись на порівняльний метод, здійснює аналіз чинників, що визначають суть історичних процесів в епохи «модерну» та «постмодерну», а також суть зміни порядку властевідносин і соціально-політичного структурування суспільств. Автор зазначає, що в епоху постмодерну традиційні процеси соціалізації особистості як «культурного наслідування» та «культурної інтерепретації» зазнали докорінної  трансформації. Постмодерн, який спрямував свою силу на деетатізацію, деієрархізацію, детоталітаризацію та індивідуалізацію громадських систем, сприяв персоніфікації особистості, її самовизначенню і, одночасно, системному відчуженню. Постмодернізм продемонстрував обмеженість культуро-центризму в системі, але самодостатність творчого процесу як самореалізації. Соціалізація в постмодерні проходить не в системі, а позасистемно та антисистемно, демонструючи множинність форм самореалізації (в субкультурі, в антикультурі, в традиційній культурі). Тобто постмодернізм продемонстрував більшу важливість «процесу» над «системою». Завершення епохи «постмодерну» виявляє розпад соціальної системи : хаотична, аномійна система обрушує свої кордони і людина активно експериментує (одинока у своїй відчуженості), але перед нею відкривається соціальний простір абсолютної свободи, що дозволяє сприймати хаос як складну і непередбачену форму порядку, коли будь-які перспективи – багатоваріантні, як «стежки, які розбігаються в саду». З іншого боку, очевидно, що розпад соціальних систем і правил соціалізації веде до руйнування механізму культурного сприйняття, ціннісних основ, що складали основу традиційного гуманізму. А з втратою трансцендентного, культурні смисли і цінності розгортаються в площині іманентного. Особистість в хаотичній системі піддається розпаду. Розпад і розпорошення «я» супроводжується пошуком «значущого іншого», яким у відсутності соціальної системи стає віртуальна соціальна система, що надає інформаційний та культурний вплив на формування установок особистості. Головним екзистенційним конфліктом стає конфлікт між свободою «без обмежень» та абсолютною залежністю від влади інформаційних технологій. Це ставить на порядок денний проблему пошуку справжніх смислових орієнтирів особистості і її відповідальності за свою долю.


Ключові слова


політична соціалізація; система; антисистема; культура; постмодерн; суспільство.

Повний текст:

PDF (Русский)

Посилання


Аverina, А.I. «Katastrofa YA: itog ili ehtap razvitiya.» Sotsial'nyj krizis i sotsial'naya katastrofa. SPb., (2002): 201–205.

Bakhtin, M.M. «K filosofii postupka.» Filosofiya i sotsiologiya tekhniki. Ezhegodnik. 1984–1985. M.:Nayka. (1986): 84–89.

Bell, D. Gryadushhee postindustrial'noe obshhestvo. M. : Academia 1998.

Berger, P., Lukman, T. Sotsial'noe konstruirovanie real'nosti. M.: Medium, 1995.

Bodrijyar, ZH. Simulyakry i simulyatsiya. M.: Academia, 2018.

Volkogonova, O., Tatarenko, I. «EHtnicheskaya identifikatsiya i iskushenie natsionalizmom.» Accessed June 14, 2019. http://www.philosophy.ru/library/volk/ident.html

Giddens, EH. Uskol'zayushhij mir: Kak globalizatsiya menyaet nashu zhizn'. M,: Logos 2004.

Davydov, YU.N., Rodnyanskaya I.B. Sotsiologiya kontrkul'tury. M.: Logos, 1980.

Delez, ZH. Obshhestvo kontrolya. EHlementy. 2000. №9. Accessed June 12, 2019. http://www.arcto.ru/article/547

Zoderkvist, YA., Bard, А. Netokratiya. Novaya pravyashhaya ehlita i zhizn' posle kapitalizma: Stokgol'mskaya shkola ehkonomiki. SPb.: Portfolio, 2005.

Liotar, ZH.-F. Sostoyanie postmoderna. M.: Academia, 1998.

Lokan, ZH. Funktsiya i pole rechi i yazyka v psikhoanalize. M.: Logos, 1995.

Maslou, А.KH. Dal'nie predely chelovecheskoj psikhiki. SPb.: Piter. 2018.

Mudrik, А. V. Sotsializatsiya cheloveka: posobie dlya stud. vyssh. ucheb. zavedenij. M. : Academia 2011.

Sakhno, E.G. «Vlast' potrebleniya i krizis sotsializatsii.» Accessed June 14, 2019. http://anthropology.ru/ru/texts/sakhno/crisis_41.html

Uehbster, F. Teorii informatsionnogo obshhestva. Moskva: Аspekt-press,

Filippov, S.I. Usloviya makrokul'turnykh transformatsij i modeli tsivilizatsionnogo razvitiya: dis. ... kand. filos. nauk. Novosibirsk, 2003.

Fromm, EH. Zdorovoe obshhestvo. Dogmat o KHriste. Moskva, 2005.

KHejzinga J. Homo Ludens. M.: Progress-Traditsiya, 1996.

KHorni, K. Nevroz i lichnostnyj rost. Bor'ba za samoosushhestvlenie. M.: Progress-Traditsiya, 2006.

SHabanov, L.V. «Metafora smysla i adiafora otrazheniya.» Vestnik Tom. gos. un-ta. Tomsk. 291 (2006): 125–127.

SHabanov, L.V. «Sotsial'no-psikhologicheskaya problematika izucheniya lichnosti ehpokhi postmoderna.» V Metodologiya sovremennoj psikhologii. M., 3 (2012). Accessed February 2, 2019. http://mapn.su/publications/sborniki/metodologiya-sovremennoj-psikhologii/vypusk-3-2012#context

SHabanov L.V. Sovremennyj vzglyad na cheloveka ehpokhi Postmoderna Vestnik Tomskogo gos. un-ta Filosofiya. Sotsiologiya. Politologiya. 2(22)(2013): 168-176.

Tul'chinskij, G.L. «Svoboda i smysl. Novyj sdvig gumanitarnoj paradigmy.» Rossijskie issledovaniya v gumanitarnykh naukakh. 12 (2008):7–19.


Пристатейна бібліографія ГОСТ


Аверина А.И. Катастрофа Я: итог или этап развития. Социальный кризис и социальная катастрофа. СПб., 2002. С. 201–205.

Бахтин М.М. К философии поступка. Философия и социология техники. Ежегодник. 1984–1985. М.:  Academia 1986. С. 84–89.

Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. М. : Academia 1998. 788 с.

Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности. М.: Медиум, 1995. 323 с.

Бодрийяр Ж. Симулякры и симуляция. М.: Academia, 2018. 320 с.

Волкогонова О., Татаренко И. Этническая идентификация и искушение национализмом. URL: http://www.philosophy.ru/library/volk/ident.html (дата обращения: 14.06.2019).

Гидденс Э. Ускользающий мир: Как глобализация меняет нашу жизнь. Москва, 2004. 380 с.

Давыдов Ю.Н., Роднянская И.Б. Социология контркультуры. М.: Логос, 1980. 246 с.

Делез Ж. Общество контроля. Элементы. 2000. №9. URL: http://www.arcto.ru/article/547 (дата обращения: 12.06.2019).

Зодерквист Я., Бард А. Netократия. Новая правящая элита и жизнь после капитализма: Стокгольмская школа экономики. СПб.: Портфолио, 2005. 211 с.

Лиотар Ж.-Ф. Состояние постмодерна. М.: Academia, 1998.  270 с.

Лaкан Ж. Функция и поле речи и языка в психоанализе. Москва, 1995. 240 с.

Маслоу А.Х. Дальние пределы человеческой психики. СПб.: Питер, 2018, 448 с.

Мудрик А. В.  Социализация человека: пособие для студ. высш. учеб. заведений.  М. : Academia 2011. С. 211.

Сахно Е.Г. Власть потребления и кризис социализации. URL: http://anthropology.ru/ru/texts/sakhno/crisis_41.html (дата обращения: 14.06.2019).

Уэбстер Ф. Теории информационного общества. Москва: Аспект-пресс, 2004. 222 с.

Филиппов С.И. Условия макрокультурных трансформаций и модели цивилизационного развития: дис. ... канд. филос. наук. Новосибирск, 2003.

Фромм Э. Здоровое общество. Догмат о Христе. Москва, 2005. 570 с.

Хейзинга Й. Homo Ludens. М.: Прогресс-Традиция, 1996. 416 с.

Хорни К. Невроз и личностный рост. Борьба за самоосуществление. М.: Прогресс-Традиция, 2006.

Шабанов Л.В. Метафора смысла и адиафора отражения // Вестник Том. гос. ун-та. Томск, 2006. № 291. С. 125–127.

Шабанов Л.В. Социально-психологическая проблематика изучения личности эпохи постмодерна // Методология современной психологии. М., 2012. Вып. 3. URL: http://mapn.su/publications/sborniki/metodologiya-sovremennoj-psikhologii/vypusk-3- 2012#context (дата обращения: 11.02.2018). 

Шабанов Л.В. Современный взгляд на человека эпохи Постмодерна. Вестник Томского гос. ун-та Философия. Социология. Политология. 2013. № 2 (22). С. 168 – 176.

Тульчинский Г.Л. Свобода и смысл. Новый сдвиг гуманитарной парадигмы // Российские исследования в гуманитарных науках. М., 2008. № 12. С. 7–19. 

 





Creative Commons License
Ця робота ліцензована Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.