ПАРАДОКСАЛЬНИЙ АСПЕКТ ПОЛІТИЧНОЇ КОМУНІКАЦІЇ

Анотація

У статті проаналізовано як різноманітність мовних значень і смислів, які в процесі комунікації використовує людина, дає можливість «примирити» суперечливе різноманіття його мотивацій, в тому числі і парадоксально. Різноманітність комунікативних смислів утворюється не тільки безліччю знаків, а й, наприклад, можливістю з'єднання знака з іншим об'єктом (метафора), часткової зміни знака з трансформацією сенсу (каламбур). Відомий курйозний приклад з політичної сфери зміни значення в знаку «ялинка», пов'язаний з мимовільною трансформацією цього знака в «йолка» екс-президентом України. Внаслідок цього значення «вічнозелене дерево з голками» трансформується в сенс «український президент, що погано знає українську мову». Автор вказує, що суперечлива «чотирьохосновність» політики, яку позначають як парадокс «чотирьох П (партикулярність, публічність, популізм, привілейованість)» когерентна різноманіттю мотивації людської поведінки. Керуючи соціальною поведінкою, політика покликана мобілізувати мотивацію більшості, що робиться за допомогою меседжів, які породжують смисли, в тому числі і маніпулюючи публічною складовою. Неефективність політичної комунікації в пострадянській Україні обумовлена еклектичним поєднанням в політичних меседжах радянських ментальних моделей у вигляді бюрократично-етатистської і популістської риторики з пострадянською риторикою стилізованого патріотизму і псевдоринкової свободи. Коріння еклектизму не тільки в радянському минулому, а й у сучасній консьюмерізаціі публічної складової політики. Спираючись на парадокс «слідуй своїм схильностям, долаючи їх», або інакше, уникаючи політизації неполітичних сфер життя і маніпуляції «знаковим споживанням» мас, можна спробувати повернути українській політиці публічність.