ДОКТРИНА ОБАМИ: ЧИ ІСНУВАЛА РЕСПУБЛІКАНСЬКА АЛЬТЕРНАТИВА?
DOI:
https://doi.org/10.18524/2304-1439.2018.2(31).144312Ключові слова:
доктрина Обами, зовнішня політика, США, Республіканська партія.Анотація
Стаття присвячена дослідженню зовнішньополітичних поглядів представників Республіканської партії у період 2008–2016 рр. У республіканській партії були три основні школи думки: антиінтервенціоністи, інтернаціоналісти й націоналісти. Всі три групи були консервативні, але вони не були згодні з наслідками американської «великої стратегії» при президенті Бараку Обамі. Метою статті є дослідження тактики республіканців за часів правління Обами й виявлення особливостей інтелектуального внеску кожної з трьох основних груп у спротив партії демократичному президенту. За часів Обами консервативні антиінтервенціоністи являли собою значну політичну силу у рамках Республіканської партії. Американці у переважній більшості були стурбовані внутрішніми й економічними проблемами, а не зовнішніми справами. Консервативні інтернаціоналісти не мали домінуючого впливу, але вони як і раніше були силою, цілком здатною боротися за керівництво Республіканською партією. Незважаючи на тенденції останніх років, консервативні інтернаціоналісти мали більш агресивні погляди з цілого ряду зовнішньополітичних питань, що було укорінено історично, політично, ідеологічно й інституціонально. Консервативні націоналісти переймалися воєнними аспектами зовнішньої політики США: витрати на оборону, приховані дії, стратегічні альянси й превентивні збройні дії за рубежем, якщо це необхідно. У той же час їм украй незручні невоєнні аспекти інтернаціоналізму США, у тому числі іноземна допомога, багатобічна організація, державне будівництво, гуманітарне втручання й дипломатичні поступки іншим державам. Консервативні націоналісти мало цікавилися космополітичними проектами світового порядку й глобального керування. Насправді вони цінували збереження національного суверенітету Америки. Проте вони вірили у необхідність воєнної переваги США над будь-яким супротивником.
Посилання
Altman, Alex. «The rebel». Time. April 15, 2013.
Rae, Nicol. «Be careful what you wish for: The rise of responsible parties in American national politics.» Annual Review of Political Science 10 (2007): 169-191.
Drezner, D. «Five thoughts on the Obama Doctrine». Washingtonpost. March 11, 2016. Accessed August 20, 2018. http://www.washingtonpost.com/posteverything/wp/2016/03/11/five-thoughts-on-the-obama-doctrine
Logan, Justin. «Shоuld the NATO alliance continue?» Congressional Quarterly Researcher.March 23, 2012. 293.
Holsti, Ole. Public Opinion and American Foreign Policy. Ann Arbor: Univ. of Michigan Press, 2004. Accessed August 20, 2018. https://www.press.umich.edu/pdf/9780472030118-ch1.pdf
Brown, W. «Neo-liberalism and the end of liberal democracy.» Accessed August 20, 2018. https://muse.jhu.edu/login?auth=0&type=summary&url=/journals/theory_and_event/v007/7.1brown.html
Nau, Henry. Conservative Internationalism. Princeton: Princeton Univ. Press, 2013.
Delgado-Ramos, Gian Carlo and Silvina María Romano. «Political-Economic Factors in U. S. Foreign Policy: The Colombia Plan, the Mérida Initiative, and the Obama Administration.» Latin American Perspectives 38 (4) (2011): 93-108.
Kirkpatrick, Jeane. «Dictatorships and double standards.» Commentary, November, 1979: 35-45.
Big bets and black swans: Foreign policy challenges for President Obama’s second term. Brookings. August 20, 2018. Accessed August 20, 2018. http://www.brookings.edu/interactives/big-bets-and-black-swans-foreign-policy-challenges-for-president-obamas-second-term-2/
Dueck, Colin. The Obama Doctrine. American Grand Strategy Today. Oxford: Oxford Univ. Press, 2015.
Alvarez Herrera, Bernardo. «The tea party’s vendetta». Foreign Policy. December 7, 2010. Accessed August 20, 2018. http://www.foreignpolicy.com/articles/2010/12/07/the_tea_partys_vendetta
Gates, Robert. Duty: Memoirs of a Secretary at war. NY: Alfred A. Knopf, 2014.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2018 Вісник Одеського національного університету. Соціологія і політичні науки
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Правовласниками опублікованого матеріалу являються авторський колектив та засновник журналу на умовах, що визначаються видавничою угодою, що укладається між редакційною колегією та авторами публікацій. Ніяка частина опублікованого матеріалу не може бути відтворена без попереднього повідомлення та дозволу автора.
Публікація праць в Журналі здійснюється на некомерційній основі.
Після публікації автор має право опублікувати свою роботу в будь-якому іншому засобі масової інформації без дозволу редакції журналу, без посилання на журнал, але з повідомленням редакційної колегії журналу про публікацію своєї роботи в іншому засобі масової інформації.
Редакція має право віддати роботу автора на публікацію до іншого засобу масової інформації, але з дозволу автору.