Субкультура безпритульників у сучасному соціокультурному просторі
DOI:
https://doi.org/10.18524/2304-1439.2016.3(26).118856Ключові слова:
дитяча безпритульність, субкультура, соціальна інтеграціяАнотація
На основі емпіричного матеріалу, отриманого в ході проведення включеного спостереження та інтерв’ю, представлено соціокультурний простір безпритульних дітей. Особлива увага приділяється деталям повсякденного життя безпритульних дітей м. Одеси, що дозволило побачити і зрозуміти загальний контекст субкультури безпритульних дітей, визначити, як самі діти позиціонують себе у суспільстві і відповідно як до нього ставляться. На підставі аналізу літератури представлені сутнісні ознаки субкультури дитячої безпритульності, її основні функції, виділені основні проблеми дослідження даної категорії дітей.
Посилання
Tittlej M. Novy’j pidxid do teoriyi molodizhnoyi subkul’tury’ / Mark Tittlej // «Yi». Nezalezhny’j kul’turologichny’j chasopy’s. — 2002. — # 24. — S. 109–127.
Sty’venson S. A. Barûshnya y’ xuly’ganû [Ýlektronnûj resurs] / S. A. Sty’venson. — Rezhy’m dostupa : http://www.svoboda.org/content/article /27333667.html. — Nazvany’e s ýkrana.
Ely’zarov A. N. Cennostnûe ory’entacy’y’ neblagopoluchnûx semej / A. N. Ely’zarov // Socy’s. — 1995. — #7. — S. 93–99.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2016 Вісник Одеського національного університету. Соціологія і політичні науки
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Правовласниками опублікованого матеріалу являються авторський колектив та засновник журналу на умовах, що визначаються видавничою угодою, що укладається між редакційною колегією та авторами публікацій. Ніяка частина опублікованого матеріалу не може бути відтворена без попереднього повідомлення та дозволу автора.
Публікація праць в Журналі здійснюється на некомерційній основі.
Після публікації автор має право опублікувати свою роботу в будь-якому іншому засобі масової інформації без дозволу редакції журналу, без посилання на журнал, але з повідомленням редакційної колегії журналу про публікацію своєї роботи в іншому засобі масової інформації.
Редакція має право віддати роботу автора на публікацію до іншого засобу масової інформації, але з дозволу автору.