PUBLIC-PRIVATE PARTNERSHIP IN THE SPHERE OF CYBERSECURITY AS AN IMPORTANT FACTOR OF EUROPEAN STABILITY

Анотація

Стаття присвячена аналізу переваг та викликів державно-приватного партнерства у сфері кібербезпеки. Інформаційні технології відіграють домінуючу роль у розвитку сучасного суспільства. Однак швидкий прогрес у цій галузі тісно пов'язаний з появою більш складних, інноваційних загроз. Система інформаційної безпеки, яка склалася в рамках сучасного світового порядку, є одним із "стовпів" міжнародної стабільності. З’явилась необхідність виділити кібербезпеку як важливу складову суспільного життя. Держава повинна відігравати особливо важливу роль в системі інформаційної та кібербезпеки, оскільки вона може вжити низку організаційних та технічних заходів для захисту свого інформаційного простору. У статті наголошується, що досягти значного успіху можна лише залучивши приватний сектор. У світі існує багато прикладів та підтверджень цього. Державно-приватне партнерство є однією з потенційних форм ефективної співпраці між представниками державного та приватного секторів.

Загальною метою участі в ДПП, як для приватного сектору, так і для державни, є підвищення кібербезпеки. Однак існує також ряд різних мотивацій та причин, чому партнерство може бути корисним для державних та приватних структур та якими можуть бути спільні вигоди від ДПП. Наприклад, для державних структур основними причинами можуть бути: обмеженість інструментів реалізації державної стратегії; у стратегії національної безпеки має бути передбачена участь недержавних компаний; в уряду відсутні достатні кошти для залучення всіх малих стейкхолдерів до захисту критичної інфраструктури; краще розуміння захисту інформації про критичну інфраструктуру; можливість створити взаємозв’язок між різними ініціативами приватного сектору; доступ до ресурсів приватного сектору (наприклад, цінних експертів), що полегшує встановлення стандартів. Для приватних компаній основними причинами можуть бути: вихід вирішення проблеми за межі організаційних можливостей компанії; брак залученості вищих керівників до дій; можливість впливати на майбутню стратегію національної безпеки; зацікавленість у дієвих механізмах нейтралізації неадекватного державного регулювання; доступ до державних коштів; можливість впливати на національне законодавство та обов'язкові стандарти; впевненість в якості продуктів та послуг, що постачаються через ДПП, оскільки це гарантується урядом. Для спільної вигоди основними причинами можуть бути: бажання усунути вразливість від попередньо пережитого негативного досвіду; наявність провалів у забезпеченні деяких або всіх етапів життєвого циклу безпеки; еволюціонування загроз з національного рівня на міжнародний; брак довіри між конкурентами в межах географічних, секторальних або тематичних сфер, а отже, існує потреба у створенні довіреної структури для вирішення цієї проблеми; обмін знаннями, досвідом та передовою практикою; досягнення стійкості кіберсистеми; налагодження прямих та надійних контактів з іншими організаціями. В статті доводиться, що існує очевидна потреба поєднати можливості, потенціал, досвід, технічну підтримку та фінансування державного та приватного секторів для боротьби з кіберзагрозами. Кожна країна намагається знайти свій шлях у побудові ДПП, але таке партнерство вже стало новим ефективним механізмом для вирішення викликів та загроз у сучасному інформаційному суспільстві. Надійний сектор кібербезпеки допомагає не лише захистити державу та її громадян, але й стати рушієм економічного зростання. Особливо активними та успішними у сфері ДПП є країни-члени ЄС. Стаття досліджує приклади та особливості державно-приватного партнерства у сфері кібербезпеки в ЄС.