СУТНІСТЬ РОСІЙСЬКОЇ СТРАТЕГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ: ВІД ТРЕТЬОГО РИМУ ДО РОСІЙСЬКОГО СВІТУ

Автор(и)

  • П. А. Cіновець Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, кафедра міжнародних відносин, Україна https://orcid.org/0000-0002-5521-7982
  • М. Р. Нерез Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, факультет міжнародних відносин, політології та соціології, Україна

DOI:

https://doi.org/10.18524/2707-5206.2021.34.237495

Ключові слова:

стратегічна культура, доктрина третього Риму, ядерне православ'я, «русскій мір», анексія Криму, розширення НАТО

Анотація

Стаття присвячена дослідженню стратегічної культури РФ і її впливу на головні напрямки зовнішньої політики і політики в галузі безпеки Російської Федереції. Зокрема, ми пропонуємо розподілити росйсьську стратегічну культуру на три напрямки, які беруть свій початок в історичних, географічних і релігійних засадах Московського царства.

Перший напрямок, це доктрина Третього Риму, яка поклала початок російському імперському месіанізм, зробивши конфронтацію між Росією і Заходом невід'ємною рисою існування РФ, а також підготувала ґрунт для анексії Криму в 2014 році.

Другий напрямок, це так зване «збирання земель», принцип якого сформував сакральне значення ідеї стратегічної глибини і визначив незмінне прагнення Росії до розширення власної території. Як результат, розпад Радянського Союзу і розширення НАТО на схід вважається росіянами одними з найтрагічніших епізодів російської історії кінця ХХ століття, які в подальшому призвели до зростання конфронтаційної ролі РФ в міжнародній системі.

Третє, це принцип «обложеної фортеці», який ще з радянських часів активно виступає цементуючим елементом російського суспільства, оскільки передбачає що запорукою величі Росії може бути тільки існування у неї ворогів.

Біографії авторів

П. А. Cіновець, Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, кафедра міжнародних відносин

кандидат політичних наук, доцент 

М. Р. Нерез, Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, факультет міжнародних відносин, політології та соціології

Аспірант, кафедра міжнародних відносин, факультет міжнародних відносин, політології та соціології, Одеський національний університет імені І. І. Мечникова

Посилання

Adamsky, D. (2019). Russian Nuclear Orthodoxy. Religion, Politics, and Strategy. Stanford: Stanford University Press. [in English].

Engstrom, M. (2014). Contemporary Russian Messianism and New Russian Foreign Policy. Contemporary Security Policy, 35(3), 353‒379. [in English].

Ermarth, F. W. (2009). Russian Strategic Culture in Flux Back to the Future? In J. Johnson, K. Kartchner, & J. Larsen (Eds.), Strategic Culture and Weapons of Mass Destruction. Introduction. (pp. 85‒110). New York: Palgrave McMillan, 2009. [in English].

Facon, I. (2012). The Russian Way of War: in Crisis? In J. Lindley-French, & Y. Boyer (Eds.), The Oxford Handbook of War. (pp. 276‒283). Oxford: Oxford University Press. [in English].

Florya, B. N. (2010). Russkoe gosudarstvo i ego zapadnye sosedi (1655-1661 gg.). (The Russian State and its Western Neighbors (1655‒1661)). Moscow: Indrik. [in Russian].

Friedman, G. (2020, November 17). Russia’s Search for Strategic Depth. Retrieved from https://geopoliticalfutures.com/russias-search-for-strategic-depth/ [in English].

Fundamentals of Russia’s nuclear deterrence state policy. (2020, June 9). New Defence Order Strategy. Retrieved from https://dfnc.ru/en/russia-news/fundamentals-of-russia-s-nuclear-deterrence-state-policy/ [in English].

Gorskij, A. (2010). Ot zemel' k velikim knyazheniyam: «primyslY» russkikh knyazej vtoroj poloviny XIII - XV v. (From Lands to the Great Princes: "Inventions" of the Russian Princes of the Second Half of the XIII-XV Centuries). Moscow. [in Russian].

Gray, C. S. (1999). Strategic Culture as Context: the First Generation of Theory Strikes Back. Review of International Studies, 25, 49‒69. [in English].

Holmogorov, E. (2007). Atomnoye Pravoslaviye. (Atomic Orthodoxy). Pravaya.ru, 25 June. Retrieved from http://www.pravaya.ru/leftright/472/12686 [in Russian].

Horoshkevich, A. L. (1976). Rossiya i Moskoviya: Iz istorii politiko-geograficheskoj terminologii (Russia and Muscovy: From the History of Political-Geographical Terminology). Acta Baltico-slavica, X, 47‒57. [in Russian].

Howlett, D. (2006, October 31). The Future of Strategic Culture. Comparative Strategic Cultures Curriculum. Prepared for Defense Threat Reduction Agency Advanced Systems and Concepts Office. Contract No: DTRA01-03-D-0017. SAIC. Retrieved from https://fas.org/irp/agency/dod/dtra/stratcult-future.pdf [in English].

Johnson, J., Kartchner, K. & Larsen, J. (Eds.). (2009). Strategic Culture and Weapons of Mass Destruction. Introduction. New York: Palgrave McMillan.

Karaganov, S. (2021). V ehtom mire Rossiya dolzhna byt' krepost'yu. Interv'yu. (In This World, Russia should be a Fortress. Interview). March 3. Retrieved from https://globalaffairs.ru/articles/krepost-rossiya/ [in Russian].

Knopf, J. W. (2008). Wrestling with Deterrence: Bush Administration Strategy After 9/11. Contemporary Security Policy, 29 (2), 229‒265. [in English].

Koncepciya Osazhdennoj Kreposti. (The Concept of a Besieged Fortress). (2018). Еuronews. March 19. Retrieved from https://ru.euronews.com/2018/03/19/russia-elex-expert. [in Russian].

Kostomarov, N. (1861). O dvuh narodnostiah, Sobraniye sochineniy Kostomarova v 8 knigah, St. Petersburg, 3, 33‒80.[in English].

Lantis, J. (2009). Strategic Culture and Tailored Deterrence: Bridging the Gap between Theory and Practice. Contemporary Security Policy, 30(3), 467‒495.[in English].

Lantis, J. (2002). Strategic Culture and National Security Policy. International Studies Review, 4(3), 87‒113. Retrieved from http://www.jstor.org/stable/3186465 [in English].

Mlechin, L. (2013). Osazhnennaya krepost. Nerasskazannaya istoriya pervoy holodnow voyny. (The Besieged Fortress. The Untold Story of the First Cold War). Moscow: Centropoligra. Retrieved from https://mybook.ru/author/leonid-mlechin/osazhdennaya-krepost-nerasskazannaya-istoriya-perv/read/ [in Russian].

Obshchestvennoe mnenie 2020. Levada centr. (2021) (Public Opinion 2020. Levada center.). Moscow: Levada centr. [in Russian].

Presidential Address to the Federal Assembly. (2021). April 21. Retrieved from http://en.kremlin.ru/events/president/news/65418 [in Russian].

Pulcini, T. (2015). Russian Orthodoxy and Western Christianity. Confrontation and Accommodation. In R. Bova (Ed.), Russia and Western Civilization. Cultural and Historical Encounters. (pp. 78‒112). New York: Rutledge. [in English].

Schaeder, H. H. Moskau das Dritte Rom. Hamburg, 1929. [in German]

Snyder, J. (1977). The Soviet Strategic Culture: Implications for Limited Nuclear Operations, A Project Air Force Report, prepared for the United States Air Force. Santa-Monica, USA: Rand Corporation. Retrieved from https://www.rand.org/content/dam/rand/pubs/reports/2005/R2154.pdf [in English].

Sinovets, P. & Renz, B. (2015, July.). Russia's 2014 Military Doctrine and Deyond: Threat Perceptions, Capabilities and Ambitions. Research Paper (Reserch division ‒ NATO Defense Colledge, Rome), 117, 1‒12. [in English].

Sinovets, P. (2020). Hot off the Press, Colder in Scope: Russia’s Nuclear Deterrence Fundamentals 2020. Retrieved from https://www.researchgate.net/publication/343994110_Hot_off_the_Press_Colder_in_Scope_Russia's_Nuclear_Deterrence_Fundamentals_2020 [in English].

Volkov, K. (2021). Zakharova: Vstuplenie Ukrainy v NATO privedet k masshtabnoj ehskalacii v Donbasse. (Zakharova: Ukraine's accession to NATO will lead to a large-scale escalation in the Donbas). April 9. Retrieved from https://rg.ru/2021/04/09/zaharova-vstuplenie-ukrainy-v-nato-privedet-k-masshtabnoj-eskalacii-v-donbasse.html [in Russian].

Voyennaya Doctrina Rossiyskoy Federatsii. (Military Doctrine of Russian Federation). (2010). Retrieved from http://news.kremlin.ru/ref_notes/461 [in Russian].

Voyennaya Doktrina Rossiyskoy Federatsii. (Military Doctrine of Russian Federation). (2000). Retrieved from http://www.ng.ru/politics/2000-04-22/5_doktrina.html [in Russian].

X. [G. Kennan]. (1947). The Sources of Soviet Conduct. Foreign Affairs, 25, 566‒582.[in English].

Список використаної літератури

Военная доктрина Российской Федерации. 2000. URL: http://www.ng.ru/politics/2000-04-22/5_doktrina.html (дата звернення: 05.05.2021).

Военная доктрина Российской Федерации. 2010. URL: http://news.kremlin.ru/ref_notes/461 (дата звернення: 05.05.2021).

Волков К. Захарова: Вступление Украины в НАТО приведет к масштабной эскалации в Донбассе. 2021, 9 апреля. URL: https://rg.ru/2021/04/09/zaharova-vstuplenie-ukrainy-v-nato-privedet-k-masshtabnoj-eskalacii-v-donbasse.html (дата звернення: 10.04.2021).

Горский А. От земель к великим княжениям: «примыслы» русских князей второй половины XIII‒XV в. Москва: Индрик, 2010. 176 c.

Караганов С. В этом мире Россия должна быть крепостью. Интервью, 02.03.2021. URL: https://globalaffairs.ru/articles/krepost-rossiya/ (дата звернення: 05.05.2021).

Костомаров Н. О двух русских народностях. Собрание сочинений Костомарова. Ст. Петербург: Основа, 1861. № 3. C. 33‒80. URL: http://litopys.org.ua/kostomar/kos38.htm (дата звернення: 05.05.2021).

Концепция осажденной крепости. Еuronews. 19.03.2018. URL: https://ru.euronews.com/2018/03/19/russia-elex-expert (дата звернення: 05.05.2021).

Млечин Л. М. Осажденная крепость. Нерассказанная история первой холодной войны. Москва: Центрополиграф, 2013. URL: https://mybook.ru/author/leonid-mlechin/osazhdennaya-krepost-nerasskazannaya-istoriya-perv/read/ (дата звернення: 05.05.2021).

Общественное мнение 2020. Левада центр. Москва: Левада-Центр, 2021. 152 c.

Флоря Б. Н. Русское государство и его западные соседи (1655‒1661 гг.). Москва: Индрик, 2010. 656 c.

Холмогоров E. Атомное православие. Pravaya.ru. 25 июня 2007. URL: http://www.pravaya.ru/leftright/472/12686 (дата звернення: 05.05.2021).

Хорошкевич А. Л. Россия и Московия: Из истории политико-географической терминологии. Acta Baltico-Slavica. 1976. Т. X. С. 47‒57.

Adamsky D. Russian Nuclear Orthodoxy. Religion, Politics, and Strategy. Stanford: Stanford University Press, 2019. xvi, 354 pp.

Engstrom M. Contemporary Russian Messianism and New Russian Foreign Policy. Contemporary Security Policy. 2014. Vol. 35, No. 3. Pp. 353‒379.

Ermarth F. W. Russian Strategic Culture in Flux Back to the Future? In J. Johnson, K. Kartchner, & J. Larsen (Eds.), Strategic Culture and Weapons of Mass Destruction. Introduction. (pp. 85‒110). New York: Palgrave McMillan, 2009.

Facon I. The Russian Way of War: In Crisis? In J. Lindley-French, & Y. Boyer (Eds.), The Oxford Handbook of War. (pp. 276‒283). Oxford: Oxford University Press. 2012.

Friedman G. Russia’s search for strategic depth. 2020, November 17. URL: https://geopoliticalfutures.com/russias-search-for-strategic-depth/ (дата звернення: 5.05.2021).

Fundamentals of Russia’s nuclear deterrence state policy. 2020. URL: https://dfnc.ru/en/russia-news/fundamentals-of-russia-s-nuclear-deterrence-state-policy/ (дата звернення: 5.05.2021).

Gray C. S. Strategic Culture as Context: the First Generation of Theory Strikes Back. Review of International Studies. 1999. Vol. 25. P. 49‒69.

Howlett D. The Future of Strategic Culture. Comparative Strategic Cultures Curriculum. Prepared for Defense Threat Reduction Agency Advanced Systems and Concepts Office. 2006, October 31. 19 p.

Johnson J., Kartchner, K. & Larsen, J. (Eds.). Strategic Culture and Weapons of Mass Destruction. Introduction. New York: Palgrave McMillan, 2009.

Knopf J. W. Wrestling with Deterrence: Bush Administration Strategy After 9/11. Contemporary Security Policy. 2008. Vol. 29, No. 2. Pp. 229‒265.

Lantis J. Strategic Culture and National Security Policy. International Studies Review. 2002. 4(3). Pp. 87‒113. URL: http://www.jstor.org/stable/3186465 (дата звернення: 05.05.2021).

Lantis J. Strategic Culture and Tailored Deterrence: Bridging the Gap between Theory and Practice. Contemporary Security Policy. 2009. Vol. 30, No. 3. Рр. 467‒495.

Presidential Address to the Federal Assembly. 2021. April 21. URL: http://en.kremlin.ru/events/president/news/65418 (дата звернення: 05.05.2021).

Pulcini T. Russian Orthodoxy and Western Christianity. Confrontation and Accommodation. In R. Bova (Ed.), Russia and Western Civilization. Cultural and Historical Encounters. (pp. 78‒112). New York: Rutledge, 2015.

Schaeder H. H. Moskau das Dritte Rom. Hamburg, 29, T. 43, Nо. 2. 153 p.

Snyder J. The Soviet Strategic Culture: Implications for Limited Nuclear Operations, A Project Air Force Report, prepared for the United States Air Force, September. Santa-Monica, USA: Rand Corporation. 1977. 48 p. URL: https://www.rand.org/content/dam/rand/pubs/reports/2005/R2154.pdf ttps://www.rhand.org/content/dam/rand/pubs/reports/2005/R2154.pdf

Sinovets P., Renz B. Russia's 2014 military doctrine and beyond: threat perceptions, capabilities, and ambitions. Research Paper (Research division ‒ NATO Defense Colledge, Rome). 2015, July. No. 117. Pp. 1‒12.

Sinovets P. Hot off the Press, Colder in Scope: Russia’s Nuclear Deterrence Fundamentals. 2020, August. URL: https://www.researchgate.net/publication/343994110_Hot_off_the_Press_Colder_in_Scope_Russia's_Nuclear_Deterrence_Fundamentals_2020 (дата звернення: 20.04.2021).

X. [G. Kennan]. The Sources of Soviet Conduct. Foreign Affairs. 1947. Vol. 25. P. 566‒582.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-10-21

Як цитувати

Cіновець П. А., & Нерез, М. Р. (2021). СУТНІСТЬ РОСІЙСЬКОЇ СТРАТЕГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ: ВІД ТРЕТЬОГО РИМУ ДО РОСІЙСЬКОГО СВІТУ. Міжнародні та політичні дослідження, (34), 123–136. https://doi.org/10.18524/2707-5206.2021.34.237495

Номер

№ 34 (2021)

Розділ

МІЖНАРОДНИЙ ВИМІР ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

Ліцензія

Авторське право (c) 2021 Правовласниками опублікованого матеріалу являються авторський колектив та засновник журналу на умовах, що визначаються видавничою угодою, що укладається між редакційною колегією та авторами публікацій. Ніяка частина опублікованого матеріалу не може бути відтворена без попереднього повідомлення та дозволу автора. Публікація праць в Журналі здійснюється на некомерційній основі. Після публікації автор має право опублікувати свою роботу в будь-якому іншому засобі масової інформації без дозволу редакції журналу, без посилання на журнал, але з повідомленням редакційної колегії журналу про публікацію своєї роботи в іншому засобі масової інформації. Редакція має право віддати роботу автора на публікацію до іншого засобу масової інформації, але з дозволу автору.

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.

Правовласниками опублікованого матеріалу являються авторський колектив та засновник журналу на умовах, що визначаються видавничою угодою, що укладається між редакційною колегією та авторами публікацій. Ніяка частина опублікованого матеріалу не може бути відтворена без попереднього повідомлення та дозволу автора.

Публікація праць в Журналі здійснюється на некомерційній основі.

Після публікації автор має право опублікувати свою роботу в будь-якому іншому засобі масової інформації без дозволу редакції журналу, без посилання на журнал, але з повідомленням редакційної колегії журналу про публікацію своєї роботи в іншому засобі масової інформації.

Редакція має право віддати роботу автора на публікацію до іншого засобу масової інформації, але з дозволу автору.