ІНГІБІТОРИ ПРОТИ ІННОВАТОРІВ: ЕФЕКТ ЗАПІЗНЕННЯ ТРАНЗИТНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ

Анотація

Стаття присвячена розгляду комплексного питання причин «запізнювання» політичного транзиту у пострадянських країнах в цілому та в Україні, зокрема. Основною авторською гіпотезу виступає припущення про те, що саме діяльність різномотивованих суб’єктів (інгібіторів та інноваторів) у сполученні із фундаментальними особливостями культурного бекграунду конкретної країни визначають темпи, загальну траєкторію та проміжкові результати процесу демократизації. Окрема увага приділяється дискусії навколо питання, чи є транзит єдиною еволюційною траєкторією або може бути інтерпретований як ряд альтернативних напрямків просування до стандартів демократичного врядування.

Об’єктом даного дослідження виступають особливості соціально-політичної трансформації країн пострадянського простору.

В свою чергу, предметом дослідження постає унікальне в національних умовах співвідношення соціально-політичної активності інноваторів та інгібіторів, яке безпосередньо вливає на зміст та результати демократичного транзиту.

Комплексний характер центральної проблеми дослідження передбачає використання відповідної методології, центральне місце в якій посідають: системний підхід, компаративний та структурно-функціональний методи, інституційний аналіз тощо. З точки зору автора, саме такий арсенал методів та дослідницьких процедур допомагає з'ясувати природу негативних результатів соціально-політичної трансформації транзитного процесу в таких країнах пострадянського простору як Україна.

Аналіз характерних особливостей соціально-політичної трансформації в Україні свідчить про те, що еліта мотивована на консервацію політичних неформальних практик і відкладання змін будь-яким шляхом, а імітаційні реформи виступають в ролі легітимізатора еліти в очах західних інвесторів, створюючи її представникам позитивне реноме прогресивних реформаторів.

Міграція реформаторів зі стану інноваторів в стан інгібіторів обумовлена їх прагненням стати елітою з метою вилучення за допомогою владних повноважень економічної ренти. Обґрунтовується думка щодо того, що вихід із порочного кола квазізаміщення еліти пов'язаний із копіткою роботою справжніх прихильників реформ з діагностування уразливих елементів національної траєкторії демократизації і виховання нових поколінь – носіїв інноваційних типів мислення та прихильників цінностей та процедур народовладдя.