ПРО РОЛЬ І ОСОБЛИВОСТІ БІОГРАФІЧНОГО ЖАНРУ У СУЧАСНІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ
DOI:
https://doi.org/10.18524/2304-1439.2018.2(31).144304Ключові слова:
біографічний жанр, автобіографія, історіографія, хранитель пам’яті, інтелігенція.Анотація
У статті розглядаються причини «захоплення» істориків біографічним жанром у даний час. Автор аналізує феномен звернення до історії історичного факультету Одеського університету імені І. І. Мечникова. Автор стверджує, що історія — це більше ніж наука, бо в ній є і наукова частина (понятійний апарат, жорсткий відбір фактів і їх перевірка на достовірність в ході дослідження), і літературна основа (мова, стиль письменства), і міфологічний аспект, пов’язаний з уявою. Автор зазначає, що критичні статті з історіографії, які виходять в серйозних наукових виданнях, ще раз переконують, що історику практично неможливо встати над своїм часом, уникнути загального захоплення політичним трендом. Адже все, що сьогодні величається, неминуче буде засуджене. Все, чому вклоняється більшість, нею ж і буде втоптане в бруд. Знання взагалі і знання історії зокрема дає людині ілюзію, що вона володіє апаратом істини. Історик-біограф знаходиться в кращому становищі, оскільки в центрі його уваги знаходиться особлива людина. І чим більша людина, тим більше її зазор зі своїм часом, тим цікавіша вона історику своїм самостоянням, кажучи словом Пушкіна. Автор ілюструє свої думки про особливості роботи біографа на прикладі критичного розбору двох біографічних етюдів. Біографія на кшталт міфу про героя. Автобіографія — найбільш підступний і зрадницький жанр, бо він в більшій мірі розкриває особистість автора, ніж він сам того бажає. Автору здається, що він когось викриває і судить, а насправді викриває він самого себе. Розмір душі має значення, крім, звичайно, розуму. Насправді вкрай важливо, як людина думає про себе, що підкреслює в інших, на чому наполягає, що заперечує і про що замовчує. В останній частині автор звертає увагу на актуальні уроки історії самих істориків та вказує, що немає поганих джерел, якщо є вміння аналітично з ними працювати.
Посилання
Popova, T. N. Zhizneopisanie uchenogo-istorika na perekrestke istoriograficheskih traditsiy. Teoriya. Metodologiya. Praktika. Odessa, 2017.
Popova, T. N. U poshukah garmonIYi. Naukova zbIrka do 50-rIchchya profesora Vadima Mihaylovicha Hmarskogo. ed. E. P. Petrovskiy. Odesa: TES, 2017.
Grebennik G. P. Portret intelligenta v odesskom interere. Odessa: FenIks, 2010.
Grebennik G. P. Zapiski universitetskogo cheloveka. Odessa: Pechatnyiy dom, 2014.
Ursu D. P. Fakultet: Vospominaniya, razyiskaniya, razmyishleniya. Odessa: Optimum, 2006.
Dobrolyubskiy A. O. Odesseya odnogo arheologa. Ed. — A. Krasnozhon. SPb.: Nestor-Istoriya, 2009.
Grebennik G. P. Zapiski obitatelya odesskogo istfaka. Deribasovskaya — Rishelevskaya: Odesskiy almanah. Vsemirnyiy klub odessitov. Odessa: AO «Plaske», 2011–2012.
Grebennik G. P. Professor Semen Iosifovich Appatov. Deribasovskaya — Rishelevskaya: Odesskiy almanah. Kn. 50. Odessa: AO «Plaske», 2012: 84–95.
Grebennik G. P.«Soyuz Voltera i Russo. Opyit biograficheskogo issledovaniya pokoleniya ’shestidesyatnikov’.«V Zapiski universitetskogo cheloveka. Odessa: Pechatnyiy dom, 2014: 38–355.
Grebennik G. PIstfak, kakim myi ego pomnim (vospominaniya vyipusknikov istoricheskogo fakulteta Odesskogo gosudarstvennogo universiteta imeni I. I. Mechnikova). Otv. red. i sost. V. V. Bagatskiy. Odessa, Izd-vo VMV, 2015.
Goncharuk G. Memuari profesora. Kniga persha. Znayti I zberegti sebe. Odesa: PolItehperIodika, 2015.
Goncharuk G. Memuari professora. Kniga druga. Sutichki z unIversitetskoyu elItoyu. Odesa: «Bahva», 2016.
Chelovek v istorii i kulture. Sb. nauchnyih rabot v chest 70-letiya laureata Gosudarstvennoy premii Ukrainyi, akademika RAEN, professora, doktora istoricheskih nauk Vladimira Nikiforovicha Stanko. Red. A. A. Prigarin. Odessa-Ternovka: Druk, 2007.
Chelovek v istoriii kulture. Vyip. 2. Memorialnyiy sbornik materialov i issledovaniy v pamyat laureata Gosudarstvennoy premii Ukrainyi, akademika RAEN, professora Vladimira Nikiforovicha Stanko. Ed. A. A. Prigarin. Odessa: SMIL, 2012.
Сhelovek v istorii i kulture. Vyip. 3. Memorialnyiy sbornik nauchnyih rabot v pamyat laureata Gosudarstvennoy premii Ukrainyi, akademika RAEN, professora, doktora istoricheskih nauk, Vladimira Nikiforovicha Stanko. Ed. A. A. Prigarin. Odessa: Irbis, 2017.
Libra: ZbIrka naukovih prats kafedri IstorIYi starodavnogo svItu ta serednIh vIkIv. Red. I. V. NEmchenko. Vip. II. Odesa, 2012.
Gordon A. V. «Sudba uchenogo sovetskoy epohi: Vadim Sergeevich Alekseev- Popov.«Istoriya. Elektronnyiy nauchno-obrazovatelnyiy zhurnal. 6/4(37)(2015):314–339. Accessed Avgust 2, 2018. http://annuairefr.igh.ru/system/articles/pdfs/000/000/149/original/17c65c5c91b4b0376158ab635af942a231a3199f.pdf?1450891490
Popova T. N. «Evgeniy Nikolaevich Schepkin: zhizn kak maksima.» V Zhizneopisanie uchenogo istorika na perekrestke istoriograficheskih traditsiy. Teoriya. Metodologiya. Praktika. Odessa, 2017: 180–196.
Hmarskiy V. M. «Dolya zavIduvacha kafedri IstorIYi UkraYinskoYi RSR ODU ImenI I. I. Mechnikova Petra Ivanovicha Vorobeya u kontekstI «velikogo pogromu» 1972 roku.«V Naukova zbіrka do 50-rіchchya profesora Vadima Mikhajlovicha KHmars’kogo. Ed. E. P. Petrovs’kij. Odesa: TES, 2017: 113–148.
Makiavelli N. Gosudar. Sochineniya. M.: ZAO Izd-vo EKSMO-Press; Harkov: Izd-vo «Folio», 1998.
Вrachev V. S. «’Delo’ Ya.M. Zahera.» Cyberleninka. Accessed March 10, 2018. https://cyberleninka.ru/article/v/delo-ya-m-zahera
Brachev V. S. Travlya russkih istorikov. M.: Algoritm, 2006. Accessed March 11, 2018. http://www.uhlib.ru/istorija/travlja_russkih_istorikov/p4.php
Saveleva I. M., Poletaev A. V. «O polze i vrede prezentizma v istoriografii» V «Tsep vremen»: Problemyi istoricheskogo soznaniya. M.: IVI RAN, 2005: 63–88; Sogrin V. V. «Professionalnaya, propagandistskaya i obyivatelskaya istoriografiya.» Novaya i noveyshaya istoriya. 1(2018): 185–203.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2018 Вісник Одеського національного університету. Соціологія і політичні науки
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Правовласниками опублікованого матеріалу являються авторський колектив та засновник журналу на умовах, що визначаються видавничою угодою, що укладається між редакційною колегією та авторами публікацій. Ніяка частина опублікованого матеріалу не може бути відтворена без попереднього повідомлення та дозволу автора.
Публікація праць в Журналі здійснюється на некомерційній основі.
Після публікації автор має право опублікувати свою роботу в будь-якому іншому засобі масової інформації без дозволу редакції журналу, без посилання на журнал, але з повідомленням редакційної колегії журналу про публікацію своєї роботи в іншому засобі масової інформації.
Редакція має право віддати роботу автора на публікацію до іншого засобу масової інформації, але з дозволу автору.
